Перенесення уламків різного розміру може відбуватись
на різних рівнях: по поверхні землі перекатом і з пiдскоком, низько над землею,
на значній висоті. Все залежить від сили вітру, величини уламків i їх форми.
Звичайно ж, пiсчанi i пилуваті частини переносяться навіть не сильним вітром.
Але під час сильних вітрів i ураганів пісок над пустелями несеться низькою
щільною хмарою, яка ніби килимом сунеться над землею. В цей час i відбувається
переміщення барханів, дюн i пiсчаних гряд. Дослідники встановили, що піски
Каракумів були перенесені за багато років на 500-800 км від їх початкового
місця нагромадження. В Сахарі вітри нагромадили пісок переважно в низинах i
тому ним зайнято лише 1/6 площі пустелі. Вся інша територія цієї пустелі –
плоскі рівнини, на поверхні яких гамади розсипи каменів або щебеню, гальки i
гравію. Проте i вони, коли швидкість вітру досягає 60 км/год., легко
переносяться по пустелі, ніби підплигуючи. Пісок у цей час несеться переважно
на висоті до 2 м, не даючи людині ні дихати, ні дивитись, нещадно, ніби дробом,
б'ючи по відкритих частинах тіла. Саме в цей час i відбувається коразія міцних
гірських порід. Щоб уявити собі частоту сильних вітрів i роботу вітру у
пустелях відзначимо, що тільки за п'ять років наукових спостережень (1951-1955
рр.) в Середній Азії пронеслось 3882 пилові бурі! В залежності від кольору пилуватих
частинок, що переносяться, їх поділяють на чорні, жовті, червоні та білі.
Немає коментарів:
Дописати коментар