Вивітрювання порід

Після винесення вітром пухкого матеріалу під впливом пекучого Сонця i холодних ночей посилюється фізичне вивітрювання порід. Так відбувається протягом тисячоліть. В результаті утворюються різноманітні, часом химерні форми скель, а на рівнинній поверхні нагромадження каміння i щебінь, тобто уламки порід, які вітер не міг перенести в інше місце. 

Ці камені мають сліди обточування, так як цей процес іде нерозривно з видуванням. Тому поділ цих процесів на самостійні умовний, в залежності від переваги одного над іншим. В кінцевому результаті можна спостерігати в скелях ніші видування, карнизи, виступи. Коли вітер видуває з вертикальних тріщин зруйновані фізичним вивітрюванням породи – утворюються цікаві форми у вигляді башт, колон, обелісків. А коли видуваються з скель нещільні шари порід, тобто йде  вибiркова дефляцiя – утворюється своєрідне чергування  карнизiв i нiш.  Здалеку такі скелі нагадують зруйновані багатоповерхові будинки з "вікнами" i "перекриттями".

Академік В.О.Обручов відкрив у 1906 р. в Китайській Джунгарiї біля підніжжя гірського масиву Кара-арат (на межі зі Східним Казахстаном) ціле "еолове місто" з чудернацькими спорудами i фігурами, що утворились в результаті дефляцiйних процесів i коразії. Вчений їх так i назвав: "Замок хана", "Кругла башта", "Пам'ятник", "Башта Чаклунка", "Наковальня", "Сфінкс", "Птах". "Можна було подумати, - писав В.О.Обручов, - що ми попали у руїни якогось давнього міста. Ми їхали ніби вулицями повз масивних споруд азіатського типу, з карнизами i колонами, але без вікон." Подібні форми спостерігаються по схилах усіх хребтів, що оточують пустиню Такла-Макан.